Свобода

Бог обдарував людину свободою, щоб вона сама від себе могла Його шукати, а знайшовши, Його триматися. Кожна людина прагне свободи і є щасливою, коли вільна. Та не завжди люди розуміють те, що веде до справжньої свободи. Часто люди розуміють свободу, як можливість робити те, що хочеться (що є приємним). Христос говорить, що пізнання правди і життя без гріха робить людину вільною: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми  і спізнаєте правду, і правда визволить вас…. Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник! …  коли Син вас визволить, то справді станете вільні». (Ів. 8. 32 - 36)

Для початку подивимось на прикладі із життя, як будучи у в’язниці, можна бути вільним: У середині минулого століття, за допомогу переслідуваним євреям, у німецький концтабір «Майданек» попав український священик Омелян Ковч. Він був в’язнем, але почувався вільним, бо міг виконувати Божу волю – допомагати ув’язненим своїм священичим служінням. Вважав своє становище не інакше, як Божим благословенням, а до своїх родичів, які клопотались про його звільнення він писав: «Кожного дня дякую Богові за те, що послав мене сюди. Не можу просити в Нього більше нічого іншого. Не турбуйтеся за мене, а радійте… моліться за тих, хто створив цей табір і цю систему, вони єдині, котрі потребують молитви… Я дякую Богові за Його доброту до мене. Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати. […]  Вони (в’язні) вмирають, а я допомагаю їм переходити через цей місток у вічність. Хіба це не благословення? Хіба це не є найвеличніший вінець, який Господь міг покласти на мою голову? Саме так! Дякую Богові тисячу разів на день за те, що Він послав мене сюди. Я не смію просити Його про щось більше». Бачимо, що  ув’язнений священик прагне перебувати серед в’язнів добровільно, і дякує за перебування у концтаборі, в той час, коли інші називали це місце  прокляттям.

Але є протилежні випадки, коли людина назовні ніби є вільною, але насправді є ув’язненою пристрастями (гріхами) і чим довше людина триває у грісі, тим більше є поневолена (у ще більші гріхи впадає). Зовні може вдавати вільну, розкуту, а насправді - в’язень гріха.

Усе буття людини повністю залежить від Бога, і коли людина це усвідомить і вирішить Йому довіритися, то буде вільною, буде реалізовувати себе і прямувати до особистого щастя. На жаль, часто так буває, що люди хочуть незалежності від Бога не розуміючи, що бути незалежним від Бога означає бути без щастя і без любові, а бути залежним від осіб, предметів, пристрастей, тим самим чинячи себе в’язнем диявола. Таке ув’язнення сьогодні спостерігається у мільйонів людей. Кожне узалежнення несе за собою руїну духовну і фізичну. Можливостей узалежнень людей сьогодні є дуже багато, спеціалісти нараховують їх близько тисячі. Ми пригадаємо найпоширеніші…: Гордість, заздрість, гнів, самозакоханість, алкоголізм, наркоманія, залежність від людей, від речей, залежності від думки інших, від прагнення всім володіти,  все контролювати, всім розпоряджатися, всім керувати. Так речі, які для одних людей  є звичайними, повсякденними, потрібними для праці чи життя для інших можуть бути предметом узалежнення. Автомобіль, мобільний телефон, комп’ютер, інтернет, ігрові приставки, телевізор, гроші, навіть житло, одяг,  їжа чи близькі особи можуть узалежнювати людей. Бог не забороняє щось мати, але забороняє таке клопотання , при якому ми забуваємо за першочергову пошану Бога.

Усі речі, труди, особи, якщо вони віддаляють від Бога, або через них не віддається Богові належної честі, стають причиною гріхів, а відтак узалежнюють людину. Причиною узалежнення можуть стати і думки людини, якщо деякі з них не стримувати і не відкидати. «Хто чинить гріх той гріха невільник». Хто залежний від чогось, чи когось не може бути Христовим, «Не можете двом панам служити, Богові і мамоні». Не може людина себе подарувати Богові, бо собі не належить (так само і не може себе подарувати іншому, бо є рабом гріха).

Залежність викликає у людському серці роздвоєння: з одного боку туга за Богом, яка веде до правдивого щастя, а з іншого боку прагнення гріха, який так приваблює і сильно притягає... Св. Павло казав так про такі переживання:  «…Я тілесний запроданий гріхові. Бо що роблю не розумію, що ненавиджу те роблю… знаю бо що не живе в мені добро, бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то ні».

Серце людини спрагле до Бога, до любові, до дарування себе, а коли людина цим нехтує, обираючи гріх, то відчуває у душі щораз більшу спрагу за Богом, яку намагається заповнити щораз більшим гріхами, які ніколи цієї спраги не заспокоять. «Неспокійне серце, поки не спочине в тобі Боже».

Як розпізнати чи ми не є вражені якимось гріхом, чи ми справді є вільними?

Потрібно бути вірними Богові. Якщо не є вірні Богові то ми не цілком свобідні, хоч можемо керувати зовні цілим світом («що з цього, що людина цілий світ здобуде, а занапастить свою душу»). Ми можемо зовні доводити, що багато можемо зробити, багато зв’язків, грошей і т. д. та внутрішньо ми переможені якоюсь дрібничкою, від неї залежні, бо маємо до неї прив’язання, самі себе ув’язнили. Ця річ може бути зовсім незначна, наприклад прикраса, але ми до неї прив’язані, без неї жити не можемо.

Часто молодь має конфлікти з батьками, бо батьки їм обмежують свободу. Батьки встановлюють обмеження в часі – не повертатися пізно з дискотеки, не затримуватися на святкуваннях, не можна довго (до певної години) бути з друзями на вулиці і т. п. Ситуація виглядає так, що наші батьки, вихователі обмежують нашу свободу. Спробуємо ближче приглянутися до цієї проблеми.

Приклад: чоловік приходить у із сильною спрагою до місця, де багато різних напитків, але він не знає який напиток добрий, а який може пошкодити  здоров’ю, і навіть спричинити смерть. Чи має він свободу вибору? Має, бо має вільний вибір.

Інший приклад: чоловік хочете взяти напиток, але заходить у це саме місце з напитками не сам, а із спеціалістом, який точно вкаже де є добрий напій. Чи тут він має свободу вибору?

У якому випадку він почуватиметься вільним у виборі?… у другому, бо у першому його свободу обмежують отруйні напої. Хоч у другому випадку вибір є менший, але у виборі ви відчуваєте свободу. Свобода - це можливість вибрати серед чогось саме  те, що для вас потрібне. Філософське визначення свободи: «свобода це – схильність обирати добро»

Так само у нашому житті - не завжди те, що ми хочемо є справжньою свободою. Якщо буде повна свобода нашим діям, то можливо ми оберемо такі вартості, які є фальшивими (як у випадку із напоями). Не хочеться бути обманутими, зрадженими, але хто нам допоможе? Часто так буває, що ті, яких ми називаємо злими, бо вони «обмежують нашу свободу», є тими «спеціалістами», які допомагають прийняти правильні рішення при великому виборі вартостей, щоб ми не стали заручниками гріхів. Щодо цієї проблеми можна пригадати Христові слова: «Входьте вузькими дверми, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять, але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя і мало таких, що її знаходять» (Мт. 7. 13, 14). Добрим дороговказом свободи є Божі заповіді, які дозволяють відшукати цю вузьку дорогу, щоб захистити перед ув’язненням гріхами.

Висновок: Отож, чим більше людина уникає гріхів і чинить добрих діл, тим більшою є її свобода. Людина, яка є вільна від гріхів, тобто має свободу, може Бога любити усім серцем. Внутрішня свобода або життя у злуці з Богом приносить неперевершену радість. Узалежнений не може себе подарувати, бо собі не належить, лише свобідна особа може себе подарувати, тому така людина може найбільше любити. Той хто є свобідний і розкутим його не з’їдає гнітюча турбота, не має докорів сумління і страху за щось, бо той хто до чогось прив’язаний має страх. Все довір’я вільного покладено на Бога, тому не має за що переживати, все що потрібно для щастя, ця особа отримає від Бога. Вільна людина є цілісною, нема поділу в її серці.

бр. Любомир Кушнір, ЧСВВ

Читайте також:

Коментарів: 0

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар