Сім’я і суспільство: думки про взаємовідношення

Що може дати сім’я для майбутнього держави? Здавалося б це запитання є риторичним.

Надія кожному дає шанс не тільки на завтрашнє, а й на можливе майбутнє. Чому можливе, бо невідомо як ми будемо поводитись та що для нас приготував Господь. Насправді наше життя не є фатумом, адже кожен творить для себе своє майбутнє, при тому варто відзначити, що воно відбувається завжди в оточенні інших.

Всі ми протягом життя перебуваємо у різних товариствах, з різними людьми. А спілкуючись з ними набираємось досвіду, ділимось спільними радощами та бідами. Але з чого розпочинається наше уявлення про світ, хто формує основні наші моральні та інтелектуальні засади, які щоразу більше проявляються тим чи іншим чином у дорослості? Основну роль тут відіграє сім’я. Хотів би застановитися над цією спільнотою виховання та розвитку. Свого часу Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький підкреслював, що сім’я є клітиною суспільства. У сім’ї народжуються перші мрії, ідеали, уподобання та бачення самого себе. Тому, сьогодні так важлива є роль сім’ї у вихованні сумлінних громадян.

Реальність нашого часу

Ми не є в античності, де практично заперечувався інститут подружжя, а дітей з ранніх літ часто забирала від батьків на виховання держава. Сьогодні, навпаки, кожна окрема сім’я є унікальним середовищем, яке може претендувати на добрий зразок для суспільства. От тільки теперішні реалії заставляють ще раз переглянути наші уявлення про сім’ю.

Україна поволі вибирає собі європейський вектор розвитку на різних ступенях суспільного порядку. Але які тенденції панують у самій Європі, адже те, що надто впадає в око те й помічають інші та розуміють дану ситуацію як нормальний панівний стан, який мимоволі вартий наслідування.

Однією з причин занепаду Європи є повільне відтворення власної популяції населення. Сприяло цьому безліч модних новітніх думок, що пов’язані з оригінальністю та екстравагантністю. Йдеться про гендерну ідеологію і переважання сексуального задоволення жінки замість продовження роду у наступних поколіннях. А тим часом мусульманські біженці множаться у європейських країнах досить активно і насаджують свою культуру, що традиційно є чужою для сучасних, дещо загублених європейців. Не кажу, що потреба у європейській інтеграції зникає. У даному випадку варто не тільки прагнути бути частиною Європи, а й принести їй ту культуру, яка, починаючи від князя Ярослава Мудрого, була відомою для впливових на той час західних країн.

Це збагачення є природнім станом для держав, які інтегруючись в «одне велике село» надають свого неповторного відтінку спільному союзу. Ці речі набувають сьогодні особливого значення, щоб показати надійні вартості, що витримали не один кризовий період, здавалося б інноваційних, але тимчасових ідей.

Що маємо ми?

Кожна нація має свій набутий моральний потенціал. Історія України пережила багато періодів випробовування, які приходили внаслідок катувань, приниження та окупації. Кожне терпіння наче вогнем очищує все те, що є фальшивим, лицемірним не маючи глибшого значення. І от, коли яскраву обгортку здерто, залишається голий плід, який показує справжнє лице народу. Це зазвичай називають моральними цінностями, які передаються з покоління в покоління. Вищі вартості завжди мали стосунок до християнської традиції, хоч і не завжди декларувалися як такі. Можливо це пов’язано з церковною ієрархію, яка не завжди трималася євангельських засад і давала причини для особистого духовного пошуку ідеалів.

Духовні вартості, на відміну від біологічного спадку, потребують самостійного освоєння: мову плекати й вивчати, ідеали оживляти й захищати, віру поглиблювати, а національну свідомість підтримувати та давати надію для майбутнього щасливого життя. Саме тому легше дати поганенький приклад та отримувати особисту насолоду від життя, ніж брати на себе відповідальність і працювати на благо інших.

Отож, подумаймо над майбутнім, де сім’я виступає найперше місцем навчання, яке має прихований контекст у формуванні довіри та цікавості до життя. Родина є також простором ділення, адже такі речі як власність і добробут не повинні бути направлені виключно на одну особу. У сім’ї формується індивідуальність, яка згодом покаже на що вона здатна, створюючи власний життєвий простір.

Майбутні перспективи

Сім’я є тим середовищем, у якому дитина відчувається захищеною, вона цінується не за щось, а за те ким вона є. Дитина це дуже відчуває, особливо коли має сподівання на якісь маленькі успіхи, а батьки стають не причиною відчаю, а надають їй підтримку на майбутні здобутки. Це природній процес, адже родина покликана бути місцем внутрішньої безпеки, джерелом краси та гармонії між усіма її членами.

Отож, що може дати цю гармонію та стати поштовхом для створення щасливих сімей? Як вже було сказано, існують вічні цінності, що вписані у серці кожної людини, яка йде за внутрішнім голосом свого «я». На основі духовних вартостей можливе успішне майбутнє, що не здається на перший погляд таким яскравим як успішні економічні перспективи, досвід різноманітних відчуттів або незбагненних фантазій власної всемогутності. Такі поняття як добро, віра, честь, абсолют, вірність – можуть наповнити душу сенсом, а життя можливістю спробувати боротися за вічні істини.

Замислюючись над сучасним станом сім’ї хочеться знову і знову відроджувати традицію передавання у сім’ях віри, пошани, справедливості та чесності. Все це можливо лише за умови мудрого розуміння того, що українська культура має свої християнські корені не тільки генетично на підсвідомому рівні, але й у конкретних її виявах у середовищі сім’ї як клітини суспільства. Це потрібно Європі, вона прагне віднайти своє коріння, яке не може ставати звичайним експонатом у музеях.

Ми створюємо вигляд, що глобалізація зближує людей, робить їх близькими, але все-таки відчуваємо самотність, яка не лікується великою кількістю приятелів, адже особиста глибока довіра формується у родині. У ній відчуваємо підтримку протягом свого життя.

Справжня сім’я, у якій панують вічні цінності, продиктовані внутрішнім загальнолюдським сумлінням, може дати доброго громадянина, який буде дбати не тільки за власну вигоду, а ще й за благо всієї держави. Це сприятиме повазі, рівності та пошани до кожної людини.

Слово «сім’я» зустрічаємо у Святому Письмі 221 разів, а це свідчить про великий досвід виховання на засадах християнських чеснот. Така сім’я повинна голосно заявити про свою потребу як інституції, яка необхідна для соціального та особистого блага, провадячи до здорового суспільства. Йдеться про виховання родин з глибоким досвідом Бога, розуміючи первісний Його задум щодо подружжя.

Бр. Яків Шумило, ЧСВВ

Читайте також:

Коментарів: 0

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар