Поїзд Івано-Франківськ–Київ. Нас проводжає наша молодь. Ми сіли в купе з братом-монахом. Доїхали до Києва без пасажирів. Дяка Богові! З Києва через півгодини потяг до Слов'янська (о 06. 49). Перейшли через перон. Чекали на нашого отця з Києва: він мав вручити нам посвідчення в зону АТО, яке йому день перед тим передали з департаменту.
З того часу як Геккель запропонував у 1886 році термін «екологія» (οϊκος = дім і λόγος = наука) намножилося багато похідних термінів: зі словом «еко» приблизно 215, а з терміном «екологія» 135,[1] серед яких появився також ще один новий термін Homo oecologicus – екологічна людина.
Вже протягом довшого часу отці Василіяни беруть активну участь в духовній опіці наших захисників – воїнів в АТО. Ця опіка проводиться як на місцях у наших монастирях так і безпосередньо на сході України – в зоні бойових дій. Два ченці з Івано-Франківського монастиря перебували цілий місяць у м. Слов’янську і поділились своїми враженнями.
Взявши до уваги духовну й моральну потребу військовослужбовців, отці Василіяни вирушили на капеланське служіння в зону АТО. Територією праці ченців і їхнім безцінним досвідом стало стратегічне місто Маріуполь і його околиці.
«Пізнаєте правду і правда визволить вас» (Йо. 8, 32). Ці слова Христові виявляють нам одну з фундаментальних істин. Тут містяться два основних поняття, а передбачається третє, які так необхідні для звичайного людського життя.
Монахи-Василіани належать до східної християнської традиції, основоположником якої став святий Василій Великий, єпископ Кесарії Кападокійської, який, на думку Святішого Отця Івана Павла ІІ, був одним із найбільших монахів-душпастирів.
Молодість – це пора, коли особа прагне спрямовувати свій погляд дальше, ніж це можливо, хоче відчути значно глибше та пізнати якомога більше.
Історія та розвиток церкви та монастиря в м. Жовква тісно пов’язані з іменем ієромонаха Василіянського Чину – о. Віталієм Байраком, душпастирська діяльність якого припала на важкі воєнні роки.
Впродовж 14-ти років у село Губичі Старосамбірського району Львівської області з’їжджаються вірні до почитання Чудотворної ікони Матері Божої Пацлавської. Цей рік – не виняток. Тисячі людей прибули до святого місця.
Одного разу до мене прийшов молодий студент, сумний, понурий. Хотів сповідатися, але не знав, з чого. Хотів розмовляти, але не знав, про що. Я спитав, чого він, властиво, очікує і шукає. Той відповів, що й сам не знає чого, мовляв, хоче виконати Божу волю, але не знає як, хоче, щоб все було гаразд, але не знає, як цього осягнути.
Вже давно мене цікавить постать нашого співбрата по Чину, василіянина о. Єремії Ломницького – видатного місіонаря, проповідника та засновника першої чернечої інституції в Галичині. Була це особа, яка відіграла дуже велику роль в релігійному житті Української Греко-Католицької Церкви під кінець XIX – початок XX століття.
Ніч, мороз, тундра... Група засуджених молодих дівчат повертаються з виправних робіт після виконання норми видобутку вугілля на шахті номер 12, по дорозі зустрічаються з чоловічою групою, яка мала працювати вночі. Щоб уникнути діалогу між групами, конвоїри відштовхували дівчат і били їх прикладами. Від такого нелюдського поводження у багатьох були переламані ребра, руки.
