Правда, істина необхідна для визволення, свободи, а свобода завжди основою вільного вибору. Цей вільний вибір творить з людей особи, у свободі людина здатна обирати своє добро, добро ближнього, тільки у свободі ми можемо любити. Бо любов із примусу, не свобідна – насправді ніколи не є любов’ю, лишень обманом і знущанням.

Суспільство покликане розвивати цивілізацію любові, як часто повторював святий папа Іван Павло ІІ. Любов як бажання творити добро передбачає верховенство самої ідеї добра. Для кожної людини добро її душі, вічне спасіння, яке пов’язане з чеснотами віри, надії, любові, мужності, справедливості, поміркованості, мудрості, безперечно, становить цінність і смисл буття. Суспільне вчення Церкви наголошує, що для людського суспільства найвищою цінністю є загальне добро, яке корелюється із особистим добром кожного індивіда. «Якщо в кожній людській спільноті є загальне добро, яке дозволяє людині само усвідомити себе як таку, то в політичній спільноті загальне добро знаходить свою найповнішу реалізацію. Держава повинна захищати і розвивати загальне добро громадянського суспільства, окремих громадян та посередницьких інституцій» (ККЦ 1910). Загальне, спільне добро засновується на трьох головних засадах, якими є повага до людської особи, суспільний добробут і розвиток самої спільноти та мир, безпеку, цілого суспільства і окремих його членів. «Спільне добро завжди скероване на розвиток осіб: Порядку людських осіб повинен підлягати порядок речей, а не навпаки. Цей порядок спирається на правду (істину), він побудований на справедливості й живиться любов’ю» (ККЦ 1912). Якщо без істини неможливо осягнути добра суспільства, а тим самим і добра кожної людини зокрема, то якою великою в суспільстві є роль тих, які зі своєї професії покликані доносити істину до людей, про неї свідчити, навіть певним чином її захищати.

Кожний засіб масової інформації, друкований чи електронний, покликаний у своїй суті виявляти істину. Вона може бути багатьом невигідною, може навіть бути болючою. Але, пізнаючи правду, приймаючи її, ми постаємо вільними, такими, що можуть бути відповідальними за свої вчинки і ця свобода є запорукою того, що можемо любити чи бути люблені. Спадок, який ми отримали після багаторічного панування більшовицької системи залишив у нашому народі страх перед пізнанням правди, бо державна система постійно працювала над тим, щоб суспільство не мало правдивої інформації. Сьогодні ми знаходимося в стані, коли багато хто з нас боїться знати істину, бо ще зовсім недавно такі знання були переслідуванні через несправедливі закони. Система, заснована на брехні, є людиноненависницькою, страшною і не може встоятись. Наше суспільство для вилікування потребує не стільки високого економічного зросту, скільки сміливості завжди і всюди говорити правду. Христос у святій Євангелії наголошує: «Світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, лихі бо були їхні діла. Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його. А хто правду чинить – іде до світла, щоб виявились діла його, сподіяні бо вони в Бозі» (Йо.4,19-21). Тому такими важливими є так звані незалежні засоби масової інформації, які несуть для народу правду, проливають світло, приносять безпеку в суспільство, нам бо загрожує тільки темрява незнання і неправди. Події останніх часів, які отримали в народі назву «революція гідності», показали, наскільки важливою є інформація. По-перше, не пригадується, щоб в той час висувалося бодай одне соціальне питання; люди вийшли на майдани, щоб виборювати істину. І якщо хтось запитає, чи Христос був між тими людьми – безперечно, бо вони боролися за правду, як і Він. По-друге, не сила озброєного війська чи надсучасної військової техніки, а правда і справедливість, інформація, перемогла на Майдані Незалежності в Києві й на інших майданах України. Тепер настав час не розчарування й знеохочення, а навпаки – час праці й будівництва. Істина, яка перемогла тоді, перемагатиме й надалі. Ми всі покликані продовжити дух Майдану, де у спільній молитві і пориві прагнули одного – скинути ярмо облуди і брехні. Сьогодні час для кропіткої і тривалої праці, щоб істина утверджувалася всюди, починаючи від наших родин, у наших місцевих спільнотах і аж до спільноти державної. Бо істина – це величина, над якою не мають влади ані фізична сила, ані смерть.

Цю істину, що визволяє, можемо пізнавати сучасними шляхами. Засоби масової інформації служать для сприяння формуванню і поширенню здорової громадської думки через поширення правдивої і правильної інформації й вільного обміну ідей, які сприяють пізнанню і пошануванню іншого. Важко переоцінити роль доброго журналіста в суспільстві. Адже він, не раз ризикуючи власним життям, старається донести правду до народу. Тим більше покликаний відповідально ставитись до того високого морального завдання, яке йому дарував Господь. Особи, які обіймають відповідні посади в органах преси вже силою свого фаху зобов’язані, поширюючи інформацію, служити правді й не ображати любові. Ніхто не сміє вирішувати одноосібно, яку інформацію подавати, а яку ні через пресу, але журналіст покликаний незацікавлено подавати істину, незалежно від того, наскільки вона йому подобається, бо в будь-якому випадку істина – цінність сама в собі.

Люди не могли б жити разом, якщо взаємно не вірили б, що вони виявляють одне одному правду. Чеснота правди віддає кожному те, що йому належиться. Правдомовність дотримується середини між тим, що повинно бути висловлене і таємницею, яку треба зберегти. Вона передбачає чесність і розсудливість. По справедливості, справа честі кожної людини – це говорити іншій людині правду. Єдиним джерелом правди є Господь Бог. Тому будь-яке видання в першу чергу має керуватися його святим Законом. Це велике мистецтво завжди чесно й неупереджено, поважаючи Божі Заповіді, доносити істину іншим.

Насправді, іншого шляху для визволення і щастя, за яким так прагнемо, немає. Тому Христос, накреслюючи нам шлях для нашого спасіння, говорив про істину. Для Нього Істина – це не тільки поняття, а саме життя. Зрештою, сам себе називає Істиною: Я дорога, істина і життя (Йо.14,6). Господь Бог і Свята Церква залишається завжди на стороні тих, які в пошуках правди. Тому кожне нове видання, новий інформаційний ресурс, покликаний висвітлювати в міру можливостей правду про нас, наше життя і суспільство, додаватиме до вже існуючих видань своє бачення актуальних процесів, формуючи тим самим для нас цілісну картину. Хоча в масмедіях, як і в кожному людському починанні, існує багато недосконалостей, можемо сміливо твердити, що сама ця справа не є тільки примхою окремих людей чи груп, а життєвою необхідністю для суспільства і насправді Богоугодним ділом.

У службі Богові і людям, нашій матері-Україні варто забути про своє життя, щоб віднайти його у вічності, а Господь щедро благословитиме нас добру справу на благо людей.

Ієромонах Корнилій Яремак, ЧСВВ

координатор місійної діяльності отців Василіян