Відповідно, молодь – це люди, які постійно шукають себе, свого місця в житті, шукають відповідей на поставлені запитання. Саме тому молода людина потребує доброго проводу та надійної опори на своєму шляху.

Бог, який подарував людині життя ніколи не стоятиме осторонь від неї у важкі часи, просто спостерігаючи за своїм Творінням. Він з любові простягає руку, наповнену безмежними дарами і подарунками. Молода людина повинна всього лише прийняти цю руку допомоги і вхопитися за неї якомога міцніше. Ця рука зовсім близько…ще ближче, ніж ми можемо уявити. Вона добре помітна, передовсім у Церкві. Церква дивиться на світ очима Бога. Саме тому очі Церкви завжди шукають насамперед молодь.

Церква Христова описує приклади відданих Богові молодих людей, через яких прославився Бог. Це приклад  Самуїла, який змалку посвятив своє життя Богові. Приклад Давида, який мав велику віру та глибоку близькість з Богом. Святий Домінік Савіо, який, будучи дитиною, за кредо життя мав фразу: «Радше смерть, ніж гріх».

Церква повинна бути зацікавлена у своїй молоді. Сучасна молодь є доволі активною, у неї багато енергії, яку потрібно направляти у правильне русло. Саме тому важливою є діяльність Церкви, парафії з молоддю.

Насамперед молоді люди прагнуть знайти людей, з якими пліч – о – пліч можна подорожувати у вірі, а це не дозволяє впасти у байдужість, яка спричиняє параліч душі.

Молодь має багато талантів які можна й потрібно використовувати для Царства Небесного. Хтось гарно малює, хтось пише душевні твори, комусь вдається співати. Цим всім можна прославляти Творця.

Молодь потребує дій, рішучих вчинків. Адже, коли священик приходить до молодих людей і починає їх повчати, мовляв: « Наверніться! Ви неправильно живете!!! Потрібно робити так…», вони дивляться на священика, як на прибульця з іншої планети, який точно не стане для них авторитетом. Реакція молоді очевидна – послухали і втекли.

З молоддю потрібно бути на їх хвилі: разом веселитися, разом хвилюватися та підтримувати один одного навіть у малих речах. Лише в такому випадку молодь  сама передаватиме цей запал іншим. Організовуючись при парафіях, молоді люди автоматично долучаються до служіння Церкві.

Попробувавши давати частинку себе для інших – вже  не можеш зупинитися та відмовитися від зустрічей з дітьми, адже вони не просто  забирають час та енергію, тепло та любов, вони віддають набагато більше – душевне тепло, усмішки, щирі погляди та вдячність, а це приносить неабияке задоволення та справжнє щастя.

І нехай з 20 тих, кого ви будете привчати до служіння, залишаться лише троє, а всі інші просто розійдуться своїми шляхами, радійте, бо ці троє будуть нести і поширювати вашу науку не разово, не на емоційному пориві, а постійно та систематично…

Галина Шиделко (м. Жовква)