23 жовтня 2020 року в монастирі святого Йосифа отців Василіян у Брюховичах біля Львова відбулася наукова конференція «Василіянський чин та Замойський провінційний собор Унійної Церкви 1720 року», присвячений ювілею 300-річчя цього собору. Переосмислення спадщини Замойського собору в діалозі Церкви та науковців дозволило фахово обговорити провінційне зібрання 1720 року у світлі сучасних богословських, душпастирських, екуменічних, культурних й соціальних викликів в Україні та інших країнах Центрально-Східної Європи.
Після вступної урочистої молитви учасників конференції привітав ректор Українського католицького університету о. Богдан Прах та директор Львівського музею історії релігії п. Орест Малець. Від 26 серпня до 17 вересня 1720 року в Замості, тепер місто на території Польщі, відбувся провінційний собор Руської Унійної Церкви, другий в її історії від часів проголошення Берестейської унії. На собор зібралося понад 140 учасників на чолі з апостольським нунцієм Джіроламо Ґрімальді, митрополитом Левом Кишкою, сімома унійними владиками і протоархимандритом Василіянського чину Антонієм Завадським. Доповідачі наголошували, що Замойський собор розробив масштабну програму реформ Унійної Церкви, що наголошувала на інтегральній єдності з Римським Апостольським престолом і кодифікації словʼянсько-візантійських джерел її обрядової спадщини. З перспективи сьогодення, найважливішими рішеннями собору були: 1) інституційне обʼєднання всіх єпархій Київської митрополії; 2) кодифікація більш як столітнього досвіду єдності Унійної Церкви з Римським Апостольським престолом, апробована Святішим Отцем; 3) збереження східнохристиянського етосу Унійної Церкви за одночасної адаптації елементів латинського благочестя; 4) поява помісного права Київської унійної митрополії, однією з основ якого стало законодавство єпархіяльних соборів і василіянських капітул.
Під час конференції виступили п. Ігор Скочиляс, доктор історичних наук, професор, керівник Центру релігійної культури та завідувач кафедри історії Українського католицького університету із доповіддю «Василіянська перспектива Замойського собору: «Діарій» протоархимандрита о. Антонія Завадського (25 серпня – 18 вересня 1720 року)». Упродовж майже двох століть Замойська реформа визначала організаційну структуру, богословʼя та пасторальну програму Греко-Католицької Церкви, а почасти й інших унійних спільнот у Центрально-Східній Європі та на руську (українсько-білоруську) культуру, торуючи їй шлях у європейську цивілізацію доби Бароко і Просвітництва.
О. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ, голова місії «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ» представив доповідь «Василіянський чин на час проведення Замойського собору». Василіянське законодавство формувалось на василіянських капітулах задовго до собору. Численні місіонери, сповідники і проповідники опікувались вірними і організували школи для молоді, де «посполитою» мовою навчали основ граматики і арифметики, вивчали класичні мови та давали знання катезизму і літератури. Оскільки єпископи обиралися згідно звичаю Східної Церкви з монахів тому і більшість учасників Собору у Замостю були з Василіян, як митрополит Лев Кишка так і єпископи та монашество.
У доповіді «Рішення Замойського собору та заснування й створення Конгрегації Покрову Богородиці в 1739 році» Беата Лоренс, доктор гуманістичних наук, професор Інституту історії Жешувського університету, розповіла про 11 титул Собору, який стосувався дисципліни монастирів та потреби організації монашества у єпархіях «нової унії» у Конгрегацію, що і було здійснено у 1743 році на капітулі у Дубно, внаслідок якої було створено Святопокровську провінцію Василіян.
п. Олег Дух, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Українського католицького університету представив доповідь «Постанови Замойського собору про сестер василіянок та рецепція реформи 1720 року в жіночих монастирях Київської унійної митрополії». На основі 12 титулу постанов Замойського Собору п. Олег представив справу фундацій монастирів, клявзури, яка у візантійській традиції була компетенцією ігумені, яку обирали монахині, тоді як Замойський собор аплікував норми Триденту і застеріг її Апостольському Престолу. Доповідач представив побут і ремесла, якими займалися черниці Василіянки та географію їх монастирів у Галичині.
П. Марʼяна Пелех, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри графічного дизайну та мистецтва книги Української академії друкарства виступила із доповіддю «Василіянські іконостаси XVIII століття у західноукраїнському регіоні: структура, іконографія, стилістика», в якій представила характерні добі Бароко п’ятирядні іконостаси, які виконувалися відповідно до волі мецената та пристосовувалися до архітектури храму. Стиль написання ікон свідчив про високий мистецький рівень та досконале володіння технікою розписів темперою і пігментами.
Під час конференції відбулась презентація книги Тетяни Сабодаш «Симон Чехович (1689−1775): Художник Бароко», яка побачила світ влітку 2020 р. у Львові у видавництві Простір-М.
Від імені організаторів о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ подякував усім учасникам, які приймали участь у конференції, також онлайн, та побажав, щоб історія допомагала у пошуку творчих шляхів у місії нової євангелізації вірних, взоруючись на місію, яку успішно провадили Василіяни у добу Бароко. Присутні учасники конференції приєдналися до молитви урочистої вечірні у храмі Собору Пресвятої Богородиці у семінарії отців Василіян.
За матеріалами: missiopc.blogspot.com
Коментарів: 0