Театр «Божі діти» гостював у Крехівському монастирі святого Миколая

20-23 червня дитячий театр «Божі діти» гостював у Крехівському монастирі святого Миколая, де представили виставу «Війна у Божому винограднику».

Вистава «Війна у Божому винограднику», автор якої є член спілки письменників України, Ганна Гайворонська, відтворює реальні події на Донбасі в часі війни очима простих людей, на плечі яких звалився весь тягар надлюдських випробувань. Її герої – прості мирні мешканці Луганщини під під постійне заливання снарядів – живуть, а точніше доживають, люблять, воюють, помирають.

За короткий час виставу поставили діти і вчителі української школи – гімназії з міста Кремінна, Луганської області і вирушили з нею у далеку путь від най східніших теренів нашої України до земель західної України, до її найвіддаленіших куточків.

Найбільше їх прагнення було довести, що і на Луганщині є чимало патріотів України, нагадати українцям інших областей що війна на Донбасі – це не лише справа воїнів АТО – це битва всієї України за її подальшу долю, за волю народу і її незалежність.

У складі 14 осіб 17 червня дитячий театр «Божі діти» вирушили в духовну битву за Україну. Зворушливим моментом було вручення юним аматорам державного прапора. Цей прапор подарували дітям школи – гімназії воїни АТО. На них накреслили свої імена діти і батьки учасників вистави, вчителі, священники УГКЦ, які несуть своє служіння на східних теренах України, з цим прапором і вирушили в дорогу.

Перший виступ відбувся в Національній Спілці письменників. 18 червня, а вже наступного дня театр «Божі діти» мав виступи в церкві св. Йосафата, в церкві св. Андрія, міста Львова, а 20 червня виступ відбувся в Жовкві на великій сцені товариства «Просвіта» при велилюдному зібранні членів товариства «Апостольської молитви», які зібралися в цей день на свій з’їзд.

Люди аплодували і плакали, співчували героям вистави і подумки поверталися до реальних подій, де точилася війна і помирають найкращі сини України.

Ці виставі і ці юні патріоти своєї держави були справжніми героями, бо вони прагнули одного – своїми чистими душами і полум’яними серцями з’єднати нашу рідну Україну від сходу до заходу в одне ціле вдихнути в неї всю силу своєї любові, щоб вона нарешті струсила з себе цю ненависну орду завойовників, встала із руїни і перемогла.

Останнім був виступ театру з виставою «Війна у Божому винограднику» в с. Крехів, Жовківського району, Львівської області в церкві отців василіян Преображення Господнього. Від сходу до заходу України діти пронесли прапор України, подарований воїнами АТО і урочисто передали його на вічне зберігання і молитовну охорону отцям і братам монахам ЧСВВ. Всі разом і діти і вчителі і монахи заспівали гімн України і її слова «Ще не вмерла України» знані нині від малого до старого, вилетіли з церкви піднялися над її банями і полетіли над всією Україною.

Перед початком кожної вистави дівчина в українському вбранні Настя Шмельова учениця 8 класу школи – гімназії і одна з героїнь вистави читала вірш луганської поетеси Ганни Гайворонської «Луганщина - світанок України», а десятикласник Данило Гета – вірш «Луганщина смеркання України».

 

«Луганщина смеркання України»                                                         

Луганщина смеркання України.

Поранена смертельно… літепла.

Сини твої найкращі в черці гинуть.

Повсюди смерть і дикі танці зла.

Горять міста степи политі кров’ю,

Невже у цій війні нема кінця?

Усе зруйноване, попалене, розбите.

Цей гобіт ненависний топче все.

О скільки крівці української пролить?

І скільки душ на хмарах вже несе?

Димлять ліси, смердить пшениця в полі,

Попечена у власних колосках.

Чи вистачить нам сил терпіти болю,

Дітей ховати в строях й пелюшках?

А ворог наче та нечиста сила –

Йому все мало – крові й чорноти.

Але, Луганщино, тримайся моя мила,

Світанком життєрадісним світи!

Луганщина усіх нас поєднала,

Одна земля… і кара за гріхи.

Спасибі, що ти й досі не сконала,

Хоч всі поранені і люди і птахи.

І мов заціпило, воюють і воюють,

Стріляють і воюють за любки,

І мов на звіра на Луганщину полюють,

-4-

Затяті ненависні бандюки.

Луганщина – смеркання України…

Вона ще дихає, невбита ще. Жива.

І гімн вкраїнський із завалів лине,

І відростає спалена трава.

Замішана на крові і на поті

Ти перемогою засяєш у живих.

Я вірю – воскреснеш миром в соті,

У мирних соняхах і квітах польових.

У лоні материнському вкраїни.

На сході сонця станеш золота.

Світанки вічні… і вони не гинуть,

Як невбієнна Українонька свята.

 Ганна Гайворонська.

Член національної спілки письменників України.

 Луганська обл.

Читайте також:

Коментарів: 0

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар