
20-23 червня дитячий театр «Божі діти» гостював у Крехівському монастирі святого Миколая, де представили виставу «Війна у Божому винограднику».
Вистава «Війна у Божому винограднику», автор якої є член спілки письменників України, Ганна Гайворонська, відтворює реальні події на Донбасі в часі війни очима простих людей, на плечі яких звалився весь тягар надлюдських випробувань. Її герої – прості мирні мешканці Луганщини під під постійне заливання снарядів – живуть, а точніше доживають, люблять, воюють, помирають.
За короткий час виставу поставили діти і вчителі української школи – гімназії з міста Кремінна, Луганської області і вирушили з нею у далеку путь від най східніших теренів нашої України до земель західної України, до її найвіддаленіших куточків.
Найбільше їх прагнення було довести, що і на Луганщині є чимало патріотів України, нагадати українцям інших областей що війна на Донбасі – це не лише справа воїнів АТО – це битва всієї України за її подальшу долю, за волю народу і її незалежність.
У складі 14 осіб 17 червня дитячий театр «Божі діти» вирушили в духовну битву за Україну. Зворушливим моментом було вручення юним аматорам державного прапора. Цей прапор подарували дітям школи – гімназії воїни АТО. На них накреслили свої імена діти і батьки учасників вистави, вчителі, священники УГКЦ, які несуть своє служіння на східних теренах України, з цим прапором і вирушили в дорогу.
Перший виступ відбувся в Національній Спілці письменників. 18 червня, а вже наступного дня театр «Божі діти» мав виступи в церкві св. Йосафата, в церкві св. Андрія, міста Львова, а 20 червня виступ відбувся в Жовкві на великій сцені товариства «Просвіта» при велилюдному зібранні членів товариства «Апостольської молитви», які зібралися в цей день на свій з’їзд.
Люди аплодували і плакали, співчували героям вистави і подумки поверталися до реальних подій, де точилася війна і помирають найкращі сини України.
Ці виставі і ці юні патріоти своєї держави були справжніми героями, бо вони прагнули одного – своїми чистими душами і полум’яними серцями з’єднати нашу рідну Україну від сходу до заходу в одне ціле вдихнути в неї всю силу своєї любові, щоб вона нарешті струсила з себе цю ненависну орду завойовників, встала із руїни і перемогла.
Останнім був виступ театру з виставою «Війна у Божому винограднику» в с. Крехів, Жовківського району, Львівської області в церкві отців василіян Преображення Господнього. Від сходу до заходу України діти пронесли прапор України, подарований воїнами АТО і урочисто передали його на вічне зберігання і молитовну охорону отцям і братам монахам ЧСВВ. Всі разом і діти і вчителі і монахи заспівали гімн України і її слова «Ще не вмерла України» знані нині від малого до старого, вилетіли з церкви піднялися над її банями і полетіли над всією Україною.
Перед початком кожної вистави дівчина в українському вбранні Настя Шмельова учениця 8 класу школи – гімназії і одна з героїнь вистави читала вірш луганської поетеси Ганни Гайворонської «Луганщина - світанок України», а десятикласник Данило Гета – вірш «Луганщина смеркання України».
«Луганщина смеркання України»
Луганщина смеркання України.
Поранена смертельно… літепла.
Сини твої найкращі в черці гинуть.
Повсюди смерть і дикі танці зла.
Горять міста степи политі кров’ю,
Невже у цій війні нема кінця?
Усе зруйноване, попалене, розбите.
Цей гобіт ненависний топче все.
О скільки крівці української пролить?
І скільки душ на хмарах вже несе?
Димлять ліси, смердить пшениця в полі,
Попечена у власних колосках.
Чи вистачить нам сил терпіти болю,
Дітей ховати в строях й пелюшках?
А ворог наче та нечиста сила –
Йому все мало – крові й чорноти.
Але, Луганщино, тримайся моя мила,
Світанком життєрадісним світи!
Луганщина усіх нас поєднала,
Одна земля… і кара за гріхи.
Спасибі, що ти й досі не сконала,
Хоч всі поранені і люди і птахи.
І мов заціпило, воюють і воюють,
Стріляють і воюють за любки,
І мов на звіра на Луганщину полюють,
-4-
Затяті ненависні бандюки.
Луганщина – смеркання України…
Вона ще дихає, невбита ще. Жива.
І гімн вкраїнський із завалів лине,
І відростає спалена трава.
Замішана на крові і на поті
Ти перемогою засяєш у живих.
Я вірю – воскреснеш миром в соті,
У мирних соняхах і квітах польових.
У лоні материнському вкраїни.
На сході сонця станеш золота.
Світанки вічні… і вони не гинуть,
Як невбієнна Українонька свята.
Ганна Гайворонська.
Член національної спілки письменників України.
Луганська обл.



Коментарів: 0