У часи постійних криз, поневірянь, розчарувань, стихійних лих люди частіше звертаються до Бога. Такими порадниками у цих щоденних проблемах є духовні отці, які несуть у своїх молитвах слово правди, віри, любові і надії. Одним із них на півдні Тернопілля був владика Яків Тимчук, ЧСВВ. Родом він із Дуплиськ, але Слово Боже сповідував не тільки в нашому краї, а й у Чорткові.

Він навчав: «Пам’ятайте про наставників ваших, які завіщали вам Слово Боже… І наслідуйте їхню віру».

«Життя Якова Тимчука було сповнене любові до Бога. У час важкий, коли так було страшно сказати, що ти визнаєш Бога, що ти є священик чи монах (старше покоління це дуже добре пам’ятає) вони були зорями серед нас,» - сказав о. Йосафат, ЧСВВ із монастиря отців Василіян, відправляючи поминальну Літургію за о. Тимчуком.

22 грудня до церкви Покрови Пресвятої Богородиці у м. Заліщики з’їхалися духовні отці з Чорткова, Бучача, з родинного села Тимчуків – Дуплиськ, а також приєднались заліщицькі душпастирі Володимир, Іван й Володимир, щоб вкотре не тільки згадати в молитвах монахів Якова та Єроніма Тимчуків - видатних сповідників віри Христової, а й торкнутися серцем до їхніх мудрих істин, оцінити вчинки.

Уже минуло 30 літ, як єпископ Яків – молодший брат Єроніма – покинув цей світ. Помер він у Чорткові 1988р., а о. Єронім – у 1994 у Коломиї. Але обидва захоронені в Заліщиках. Символічно, що в роки, коли вони відійшли у Вічність, над Україною витав дух незалежності, свобода віросподівання, час відродження віри. Із тих пір двох братів Тимчуків не забуває ні громадськість міста, ні священнослужителі краю. На могилах щорічно відправляється Панахида.

У той день в храмі Покрови Пресвятої Богородиці на нас споглядав із великого портрета отець Яків, а поруч горіла свічка. Після Богослужіння із яскравого змістовного виголошеного слова поминальний захід продовжився духовною годиною пам’яті. Учні Заліщицької державної гімназії Анастасія Навізівська та Андрій Сендзюк знайомили прихожан з біографічними періодами їхнього життя. Ось лише окремі штрихи із почутого: Єронім початкову освіту здобув у сільській школі, потім навчався у Станіславській гімназії, опісля вступив на новіціят Чину Святого Василія Великого в Крехові, подальші студії продовжував у Лаврові, Кристинополі та Інсбруці (Австрія).

Із вибухом Другої Світової війни був у Чехії, Празі, у Перемиській єпархії. У 1946р. арештований органами НКВС, засланий до Караганди. Повернувся в 1955-у році до рідного села. Однак роботу знайшов аж у Львові санітаром швидкої допомоги. Знову був затриманий і засуджений до 3-х років примусових робіт у Сколівських каменоломнях. Після повернення на волю о. Єронім оселився в Коломиї. Єпископ Яків у 16 років став ченцем Бучацького монастиря отців Василіян. Потім – Крехівський монастир, духовна семінарія в Кристинополі. Першу Святу Літургію відправив у Гошеві на Ясній Горі. Після війни о. Яків служив парохом Чортківської церкви святої Покрови. У Чорткові і помер.

Про родинні зв’язки з братами Тимчуками розповіла вчителька гімназії Марія Бежук, яка добре пам’ятає свою зустріч з о. Яковом у родинному колі, оскільки її батько був його двоюрідним братом.

Марія Мар’янівна пригадала, як отець Яків зацікавився, куди вона вступила на навчання після школи. І зрадів, що родичка глибоко опановувала в університеті рідну мову, а не російську.

«Відрадно, що пам’ять наших сповідників віри, тих, хто активно боровся за Церкву, так вшановують сьогодні», - зауважила педагог. – 30 літ з часу смерті – то чималий відрізок, а заліщани пам’ятають й досі той велелюдний похорон, який провадили аж 40 священиків з різних міст і церков Галичини та Прикарпаття».

Приклад братів Тимчуків – це свого роду настанови нам, як прожити життя найкраще, найзмістовніше. Вони колись також були молоді і, почувши Божий поклик, від серця сказали Богові «Так!», пішовши в монастир. Дуже важливим для нас усіх є Бог – безмежна і вічна любов. А чому існує зло? Та очевидно тому, що ми його вибираємо, а не хтось інший.

«Дорога до Бога – це головне. Бо саме на ній ми можемо бути корисними для інших, для Церкви, для народу», - наставляв о. Іван Сендзюк.

Після закінчення духовної години в церкві віруючі разом із священиками вирушили на кладовище, де спочивають брати Тимчуки. Там в супроводі церковного хору було відправлено поминальну панахиду, запалено свічки пам’яті. А на завершення о. Мирослав Думич із Чортківського катедрального собору сказав, що наступного року виповнюється 100-річчя з дня народження Якова Тимчука. Передбачається до цієї славної дати назвати одну з вулиць Чорткова іменем ісповідника віри Христової, тому отець закликав заліщан здійснити таку акцію в місті на березі Дністра.

Ольга Личук

Читайте також:

Коментарів: 0

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар