Ввечері 10 листопада у монастирському храмі святого Онуфрія розпочалася триднівка - приготування до святкування 400-ліття реформи Чину святого Василія Великого. Вагомий внесок у розвиток Василіянського Чину вклали свщмуч. Йосафат Кунцевич та митрополит Київський Йосиф Велямин Рутський.

У 1617 році вони об’єднали всі Василіянські монастирі в одне об’єднання, яке існує і сьогодні - Чин святого Василія Великого. Ось вже чотириста років ченці василіяни творять одну родину по цілому світі. Як і кожна організація, так само і чин переживали і злети, і падіння. Багато ченців віддали своє життя за віру. Але наступає 2017 рік – рік великого Ювілею в історії Василіянського Чину. З нагоди цього Святіший Отець Франциск наділив усі Василіянські храми спеціальними ювілейними відпустами.

 Розпочалася триднівка з процесійного обходу храму з мощами свщмуч. Йосафата, щоб благословити це святе місце. Капусулу з частинкою мощей урочисто ніс настоятель монастиря о. Йоаким Ошуст, ЧСВВ. Ікону блаженних мучеників Василіанського Чину несли цьогоріч висвячені ієреї: о. Іпатій Ващишин, ЧСВВ та о. Домінік Налисник, ЧСВВ. Опісля в храмі відбулося вшанування мощей священнослужителями та вірними.

Святу Літургію очолив о. Корнилій Яремак, ЧСВВ у співслужінні з іншими отцями Василіянами. Для діяльності будь-якої організації чи установи важливою є історія. Ті хто не шанують історії, ті не матимуть свого майбутнього. На проповіді о. Корнилій розповів про життя свщмуч. Йосафата, який народився у нелегкий час для своєї епохи. Не бракувало тоді як політичних, так і церковних проблем. Вже більше як 100 років, як Константинополь захопили турки і Церква Східного обряду не мала тісного зв’язку з центром в Константинополі. Це був час після Тридентського собору, на якому особливу увагу приділили церквам і школам. Кожен, хто хотів стати священиком мусів навчатися 5 років. У 1596 році було укладено Берестейську унію.

Ще малим Іван часто прибігав до церкви. Його зацікавило обличчя терплячого Ісуса, як потім він згадував, що невидима іскра впала з хреста в серце. Це був перший знак монашого покликання. Батьки були купцями, тому бажали якнайшвидше його познайомити з їхньою справою і відправили у Вільно, столицю Речі Посполитої на навчання. Іван не шукав товариства, компанії хлопців чи дівчат, а шукав церкви. Так він потрапив до Церкви Пресвятої Трійці. Згодом виявив бажання стати монахом. Разом з митрополитом Рутським вони наново оживлять монаше життя, що на той час знаходилося в занепаді. Митрополит був першим засновником семінарій для з’єднаної церкви. Кредом свмуч. Йосафата були слова: «Щоб усі біли одно!» Ці слова він проніс крізь своє життя.

Після Св. Літургії відправлено молебень до свщмуч. Йосафата та Суплікацію з благословенням Найсвятішими Тайнами.

Кожен присутній у храмі, розділив радість приготування до Ювілейного року, а змістовна наука засіяла зерно історії і правди до людських сердець.

Повідомила Ірина Штикало