У селі Підлуби на Яврорівщині відзначили 30-ліття виходу УГКЦ з підпілля.

Велелюдно відзначили у неділю, 17 листопада, тридцятиліття виходу із підпілля Української греко-католицької церкви у селі Підлуби, що у Яворівському районі Львівської області.

Ця непересічна подія, на яку місцеві жителі разом із теперішнім настоятелем храму Святого Миколая о. Володимиром Перуном, запросили і священнослужителя із підпілля о. Володимира Палчинського, ЧСВВ та його співбратів із Чину оо. Дам’яна Кастрана та Юліана Хомечка. Ієромонаху Володимиру десятки сіл і міст Львівщини та інших областей західного регіону завдячують і до днів теперішніх за те, що не лише провадив духовну опіку у часи підпілля, а й повсюдно допомагав відновлювати греко-католицькі святині.

Звертаючись до учасників дійства, о. Володимир Палчинський пригадав ті часи, коли люди, ризикуючи власними життями, тримались прабатьківської віри і робили все залежне, і як могли оберігали й допомагали своїм духовним наставникам задля того, щоб передати цю віру і новій генерації: своїм дітям, онукам і правнукам.

«Зараз інший час, який показав усьому світові на прикладі відродження Української греко-католицької церкви у нашій країні, як може вистояти Церква, коли віра передається з покоління в покоління. Це – ще одне ствердження того, що Бог – понад усе, які виклики та випробування не ставило б перед нами життя. Тому і сьогодні ми маємо дорожити нашою Церквою і бути вірними Богові. Віра, щира молитва і любов до Бога зажди були і залишатимуться найціннішими скарбами для людини. Продовжуйте сповідувати свою ревну віру, передавайте її своїм дітям, щоб і надалі росла і кріпла», – виокремив священнослужитель.

Отець Володимир також розповів, що потрапив на служіння у роки підпілля у село Підлуби та сусіднє село Бердихів завдяки сестрам із Згромадження Святого священномученика Йосафата, які походили із цих сіл, а їхнім духовним провідником після виходу із тюрми і аж до смерті був о. Матей Шипітка та згодом – о. Дам’ян Богун. Сюди у часи підпілля обслуговувати вірних часто приїжджали і отці Студити: Василь Вороновський та Йосиф Мілян.

Загалом на Яворівщині у роки підпілля, за словами о. Володимира Пальчинського, священнослужителі Василіянського чину обслуговували тринадцять населених пунктів. Багатьох благословили і на священичу місію.

Для прикладу, о. Володимир Палчинський давав шлюб батькам та хрестив учасника недільної Святої літургії о. Юліана Хомечка, який походить із села Коти Яворівського району. Хрестив та благословив на священичу дорогу і ще одного священнослужителя ЧСВВ із цього ж села – о. Йосафата Фітеля. На служіння Богові спровадив і давав облечини і теперішньому екзарху Харківському – владиці Василю Тучапцю, вихідцю із Яворова.

Після Святої Літургії учасникам святкувань було вділено Таїнство миропомазання, а також вірні мали можливість прикластися до мощей священномученика Йосафата Кунцевица, які передав із Риму о. Володимиру Палчинському, світлої пам’яті, владика УГКЦ Мирослав Марусин.

А ще того дня старші жителі, серед яких Софія Лісовська, Софія Дида, Ольга Шопська, ділились спогадами про значимість діяльності у часи підпілля Апостольства молитви, про таємні вінчання і хрещення та допомогу у похованні греко-католиків. Чоловіки розповідали, як оновлювали свій тепер ошатний храм і що ще планують зробити.

«А хіба могло бути по-іншому, коли ми мали таких відданих духовних наставників», – риторично запитували численні учасники святкового Богослужіння. Наголошуючи, зокрема і на тому, що поряд село Митрополита Андрея Шептицького та блаженного священномученика Климентія Шептицького – Прилбичі, та відпустовий Маріїнський центр у Страдчі, який ще називають українським Єрусалимом.

Повідомила Галина Мельник