15 листопада 2025 року у храмі Собору Пресвятої Богородиці василіянського монастиря святого Йосифа у Брюховичах відбулась урочиста Божественна Літургія з нагоди 50-ліття о. Артемія Новіцького, ЧСВВ, ректора ВІФБС.

Божественну Літургію із о. ректором Артемієм співслужили отці Володимир Борейко, ЗНІ, Протоігумен Львівської Провінції Отців Редемптористів, Веніамин Чернега, ЧСВВ, Провінційний Радник та Економ, ігумен монастиря в Жовкві, Роман Мельник, ЧСВВ, Провінційний Радник та вчитель новиків, Роман Шуп’яний, ЧСВВ, Провінційний Радник і настоятель львівського храму святого апостола Андрія, Никанор Ситар, ЧСВВ, Провінційний секретар та інші ієромонахи.

Проповідь виголосив о. Климентій Стасів, ЧСВВ, який наголосив, що священство є великим даром для Церкви, Чину та усього українського народу. Він згадав моменти служіння отця Артемія, як ігумена у Івано-Франківську та наголосив на його теперішньому служінні ректора, як важливу працю у вихованні та приготуванні майбутніх отців Чину Святого Василія.

Вітальне слово з нагоди золотого ювілею 

о. Артемія Новіцького – 50-ліття з дня народження

Святе Письмо навчає, що історія, в яку вміщена людина, – це завжди історія Бога, і все, що відбувається навколо, є частиною Божественної історії, має зв'язок із Богом. Це стосується навіть тих подій, що відбуваються поруч із нами, речей щоденних.

З такої точки бачення і роздумуватимемо сьогодні про дар життя і служіння високопреподобного о. Артемія Новіцького, ректора Брюховицької семінарії, на нашій спільній молитві з нагоди його першого золотого ювілею і возноситимемо до Господа слова подяки.

Життя о. Артемія стало неоціненним даром для родини, в якій він прийшов на цей світ. Саме родина, а особливо мама, прищепили йому святу любов до Бога. Він бачив у мамі добрий, мудрий приклад справжньої християнки. Вона не тільки вірила, але й шукала та пізнавала докази тієї віри! Вона досвідчила у своєму житті, що віра – це такий огром світла, який не вдалося погасити упродовж десятиліть сатанинській радянській системі. І коли 16-річний син Михайло сказав їй про своє бажання посвятитися Господеві і піти в монастир, вона прийняла його вибір, не протестувала, хоча по-людськи, як мама, бажала йому іншої долі.

Вступив до монастиря в 1991 році і відтоді його життя стало великим даром для Василіянського чину. На своїй чернечі дорозі він зустрічав багато визначних постатей, мав перед собою чернечий ідеал, під їхнім духовним проводом зростав і формувався.

Відколи в 2000 р. став священником, відтоді його життя стало великим даром для Церкви, особливо  – для тих чернечих обителей, в яких він жив і молився. Вже з перших років його священничої діяльності його часто запрошували на різні конференції, реколекції, громадські заходи, в яких він брав активну участь.

Глянувши у цей день на канву життя ювіляра, ми побачимо, що Господь щедро обдарував його багатьма талантами. І найяскравіше виділяється його талант філософа, що підтверджено відповідним документом – дипломом з Риму. Тому на світ, на життя, на себе, на людей, на справи він дивиться через призму філософії, а з висоти віку та досвіду його розуміння стає ще ціннішим. Там, де інші бачать проблему, він бачить її розв’язку. І коли для когось завдання непосильне, о. Артемій легко дає собі з ним раду. У семінарії вивчення філософії передує вивченню богослов’я, і  в житті о. Артемія філософія теж передує у всіх ділянках служіння. Словом, він філософом народився.

Минулого року його запросили викладати філософію для майбутніх лікарів у Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького. Він також має глибокі знання Святого Письма та богослов’я.

Ще о. Артемій – великий організатор. Хто не знає про його блискучі організаторські здібності, які він неодноразово виявляв, проводячи різні заходи. Пригадаймо хоча б  науково-практичні конференції у Львівському університеті чи щорічний Міжнародний Різдвяний фестиваль в Івано-Франківську «Коляда на Майзлях».

Як творча особистість о. Артемій виношує цікаві задуми, які чекають своєї реалізації. Приміром, якщо у таблиці Менделєєва є порожні клітинки, то це означає, що ці елементи ще не відкриті. Але вони існують. Прийде час – і людство про них дізнається.

І тут випадковості не може бути. Є закономірність випадковості. Тож отець як ніхто інший  розуміє, що започатковані справи мусять мати своє завершення. Просто вони потребують часу, чимало зусиль, ну і, звісно, грошей. Маю тут на увазі багатотомне видання василіянської енциклопедії, про що о. Артемій неодноразово захоплено обговорював з отцями, а також – довершення  ораторії, присвяченої св. Йосафату Кунцевичу. Я знаю скільки вже докладено праці до цих проєктів, на 50 відсотків робота зроблена.

Великою чеснотою отця є те, що він вміє вшановувати своїх попередників. І доказом цього є встановлення в Туринці стели на честь вислуженого Протоархимандрита о. Атанасія Великого, якого справедливо називають церковним Грушевським. І що важливо, до цих різних заходів, подій, його ніхто не залучав, він не отримував розпорядження настоятелів. А це означає, що він вміє проявляти ініціативу, коли навколо так багато байдужих та бездіяльних людей.

Не можу не згадати його служіння ігуменом в Івано-Франківській обителі, де він реалізував різні душпастирські проєкти та втілив чимало господарчих справ. Саме в Івано-Франківській обителі о. Артемій найповніше розкрив свої таланти. Вдячні парафіни пам’ятають та доцінюють його служіння, і сьогодні приїхали, щоб особисто привітати.

Отець Артемій є патріотом своєї Батьківщини. Коли прийшла страшна війна на нашу землю, він долучився до волонтерського руху, організовувавши мирян для допомоги нашому війську. Коли говорить про Україну – його голос сильний і впевнений, він вміє підняти український дух, молитовно наближаючи Перемогу.

Вибір настоятелів на служіння ректором семінарії о. Артемія виправдав себе і дає добрі плоди для василіянської спільноти та Церкви. Адже він людина відповідальна, і що важливо – легко знаходить спільну мову з провідниками та викладачами інших семінарій УГКЦ, зі своїми співбратами, а також з мирянами. Має гарний стиль проповідництва, спілкування. Вирізняється не тільки великим розумом, але й добрим серцем. Упродовж багатьох років викладав у семінарії свій улюблений предмет, тому це місце йому близьке. Навчання та виховання студентів якнайкраще відповідає його священничій місії.

Цього благословенного дня, коли о. Артемій пів століття тому прийшов у світ, побажаємо нашому братові во Христі та у Василіянській спільноті рясних Божих ласк, многоліття та невтомного служіння в Господньому винограднику задля спасіння Божого народу.

Інформаційний відділ отців Василіян

о. Климентій Стасів, ЧСВВ

За матеріалами ВІФБС