30 листопада 2023 року у церкві святого Андрія на площі Соборній у Львові відзначили храмове свято. Цей храм є знаковим для Львова, оскільки був усипальницею для небесного покровителя Львова – святого Івана з Дуклі. Цей святий ціле життя прожив у монастирі Бернардинів, прославився численними чудесами і був проголошений святим. Для його більшої прослави у середині XVII століття споруджено новий храм.

Після виходу УГКЦ з підпілля храм передано отцям Василіянам і він став знаком відродження Церкви і духовності народу. Сюди стікалися народні маси для молитви, Сповіді, богослужінь та духовних вправ. До храмового свята парафіяни та гості готували кількаденними реколекціями, які провів о. Рафаїл Стефурак, ЧСВВ, парох з монастиря святого Василія Великого у Києві.

Урочисту божественну літургію на свято святого апостола Андрія очолив о. Йоан Школик, ЧСВВ, протоігумен Провінцій Найсвятішого Спасителя, якому співслужили отці Веніамин Чернега, ЧСВВ, Провінційний вікарій та економ, настоятель Львівського монастиря, Михайло Лучків, ЧСВВ, дотеперішній парох церкви святого Андрія, Мар’ян Гробельний, ЧСВВ, ігумен гошівський, Єремія Рибаков, ЧСВВ, ігумен кристинопільський, Симеон Манько, ЧСВВ, ігумен добромильський, Марко Максимів, ЧСВВ, ігумен володимирський, Іван Майкович, ЧСВВ та Филип Блажкевич, ЧСВВ із Крехова, Климентій Стасів, ЧСВВ з Івано-Франківська, Епіфаній Гнатів, ЧСВВ з Жовкви, Віталій Лотоцький з Гошева, Рафаїл Стефурак з Києва.

У проповіді о. Протоігумен зазначив, що апостол Андрій носить титул «Первозванний», бо Христос покликав його першим з усіх апостолів, але він негайно почав кликати іти за Христом інших. Сьогодні варто наголосити на трьох ознаках цього великого апостола. Перше, що йому притаманне – це покора. Його покликали першим, багато людей цим пишалися б та постійно нагадували, але Андрій ставиться до своєї першості у покликанні спокійно і пускає наперед інших, наприклад свого брата Симона Петра. Друга ознака – апостол був благовісником, який проповідував всюди, куди кликало його Боже провидіння, а за старовинним переданням також прийшов на українську землю, щоб тут проповідувати Боже Євангеліє. А третя ознака – глибоке молитовне життя, повне довір’я до Бога, до кінця, до смерті на хресті.

Нині наш народ теж очікує благу вістку, встановлення справедливого миру. Для осягнення цієї мети нам потрібно боротися, але передовсім молитися і жити праведним життям. Якщо так житимемо, то наслідки молитви перевершать наші можливості, бо сила молитви не в нас самих, а в Божій силі. Він чинить найкраще для людини, ми не повинні зневірюватись, якщо не відразу отримуємо того, про що молимося. Бог чує наші молитви і відповість згідно із своєю святою волею.

На завершення Божественної літургії була відслужена Суплікація та уділено повний відпуст. Із подячним словом до присутніх звернувся о. Михайло Лучків, ЧСВВ, який наголосив, що ми як християни, покликані йти за своїм Учителем Христом і чинити так, як він чинить, у чому приклад подає апостол Андрій. Нашої допомоги сьогодні найбільше потребує військо, тому отець подякував усім, які вкладають свою лепту у цю важливу справу.

Від імені військових до присутніх звернувся бойовий офіцер Михайло Мусій із позивним «Сокіл». 27 лютого 2022 року він, хоча вже був у відставці, повернувся до війська, щоб захищати Україну. Про надзвичайні знаки Божої присутності на фронті він посвідчив із власного бойового досвіду, зазначивши, що сьогодні християни повинні утримувати духовний фронт і багато та щиро молитися.

Інформаційний відділ отців Василіян