12 листопада 2023 року Божого у древньому Володимирі на Волині відбулися святкування, приурочені Ювілею 400-ліття мученицького свідчення святого священномученика Йосафата, ченця василіянина, Архиєпископа Полоцького. На свято у василіянський монастир святого Йосафата прибули парафіяни та численні паломники з різних – із Луцька, Львова, Золочева, Жовкви, Соснівки, Сокаля, Червонограду.

Архиєрейську Божественну літургію очолив преосвященніший владика Йосафата Говера, екзарх Луцький, з яким співслужили отці Веніамин Чернега, ЧСВВ, Провінційний Вікарій Провінції Найсвятішого Спасителя, економ та настоятель Львівського монастиря, Августин Стрижик, ЧСВВ, ігумен Жовківського монастиря, Іван Майкович, ЧСВВ з Крехова, Терентій Довганюк, ЧСВВ з Жовкви, вислужений настоятель монастиря у Володимирі, Августин Запоточний, ЧСВВ, з Луцька, Володимир Кметь з Нововолинська, декан Володимирський, Ігор Якимяк парох міста Іваничі та інші священнослужителі.

У пастирському слові Владика наголосив, що саме у місті  Володимирі святий Йосафат народився і виріс. Тут формувався його характер, визрівали таланти, тут батьки його провадили, і, хоч не дали йому якогось великого майна чи статку, проте дали щось цінніше, ніж матеріальні здобутки – вони його виховали у вірі, в любові до Бога, Церкви і свого страждаючого народу. Цю віру він ніс крізь усе своє життя, тому не засумнівався, коли постало питання, як послужити Господеві. Він вступив до вже спорожнілого монастиря і в ньому віддався молитві і пізнанню Господа Ісуса, а найбільше його турбувало те, що християни повинні перебувати у єдності.

Він віддав усі свої вміння і знання, щоб людей приводити до Спасіння у Христі, часто розмовляв людей і переконував. А передовсім молився і приносив Безкровну жертву. Коли став єпископом, у правилах для священників повчав, що священник повинен завжди приносити жертву Ісуса Христа, без огляду, чи прийшли люди до храму, чи ні. Бо Христос себе приніс на хресті за спасіння і єдність, щоб усі були одно. Хоча проминуло 400 років з часу його мучеництва, його послання залишається актуальним для нас і сьогодні. Бо і в часи святого Йосафата деякі поважні особи думали, що треба навернути московського царя. Але як тоді, так і тепер московська держава планує тільки напад, експансію і рабство. Святий Йосафат насамперед молився і жертвувався за єдність нашого народу, що він у цій єдності поєднався із святим Римським престолом.

Він віддав своє життя за єдність, яка найбільше потрібна сьогодні нашому народу, щоб у цій війні ми подолали ворога і розпочали будувати здорове суспільство у єдності.

Після богослужінь владика Йосафат та о. ігумен Марко подякували духовенству, парафіянам та всім паломника , уділивши повний відпуст. Настоятель монастиря з нагоди празника вшанував доброчинців монастиря і храму та вручив їм урочисті грамоти та ювілейні медалі. У монастирському храмі зберігається частинка мощів святого Йосафата, тож кожний паломник мав змогу прикластися до них, щоб за заступництвом святого просити у Бога ласки, а особливо справедливого миру в Україні.

На завершення усіх присутніх запросили до імпровізованого святкового столу, підготовленого стараннями парафіян.

Інформаційний відділ отців Василіян

Повідомив о. Христофор Кушпіт, ЧСВВ