Бог кличе, щоб подарувати щастя

У нашому житті часто буває так, що нас кудись запрошують. Це може бути день народження, весілля, офіційна зустріч чи просто прогулянка. Запросити можуть друзі, родичі, знайомі або навіть вельми поважні особи, і то у різний спосіб: покликати особисто, можуть подзвонити, надіслати смс, чи надрукувати текст запрошення у «Viber», «Facebook», чи інших соціальних мережах. Зазвичай нашою відповіддю на запрошення є згода. Подібні пропозиції інших людей найчастіше викликають у нас відчуття, що ми комусь потрібні, нас хтось любить, поважає і напевне наша присутність буде для тих людей важливою і цінною.

Зустріч з іншими вимагає підготовки і певних зусиль. Насамперед дбаємо про свій зовнішній вигляд, щоб виглядати гарно. Намагаємося придбати гарний подарунок, обдумуємо, як маємо поводитися і що говорити, щоб бути так би мовити «на рівні». Купуємо чудові парфуми, йдемо до перукаря, і все це для того, щоби справити на інших якнайкраще враження про себе. Ми радіємо коли нас кличуть, щоб провести з нами весело час: годину, хвилину, місяць. Ближні можуть зробити радісним наш день, внести позитивні почуття, підтримати у тяжкий момент. Ми цінуємо, що нас кличуть, чекають, запрошують.

Покликання походить від слова кликати. Хтось мріє стати лікарем, хтось космонавтом, комусь подобається водити машину, а інші хочуть зреалізувати своє покликання ставши співаком чи співачкою. Але є й такі люди, які мріють  посвятити своє життя Богу. І дуже часто нас кличе Бог. Промовляє через ближніх, дає різноманітні знаки, дарує щасливі і сумні моменти у житті. Господь запрошує, кличе прийти кожного особисто на найкращу забаву, на чудову прогулянку, на зустріч тиші і мовчанки, а іноді пропонує нам стати апостолами його волі.

Дуже часто люди вважають, що якщо людина вирішує прийти в монастир, то це є наслідком якоїсь невдачі, розчарування, нещасного кохання. Думають, що стати монахом означає втекти, закритися, забутися. Насправді ж бути вибраним учнем Христа є великим, незбагненним щастям. Бог запрошує на скромну трапезу, куди особа може прийти без коштовного дарунка, у зношеному вбранні – для Господа важливим є щире, відкрите, сповнене добрих діл серце. Людина, яка справді має покликання, служить Христові з радістю, для неї немає більшого щастя, як тільки виконувати Божу волю. Справжній монах повинен завжди бути радісним, тому що він живе з Богом. Чернець – це оптиміст, який акцентує свою увагу не на негативах, а на нагороді, яка буде у вічному житті.

Бог кличе до монастиря різних людей у різний спосіб. Він пропонує особливе життя, яке не є сумне і, як часто думають, монотонне, а  сповнене оптимізму, щастя, пригод і любові. Молода особа, покидаючи своє минуле життя, починає жити майбутнім. Кожен новий день у стінах монашого дому дарує нові прагнення здобуття чогось кращого та ідеального.

Люблячий Бог запрошує нас і не дивиться на видимі ознаки нашої зовнішності, а зазирає у душу, не дивиться на стрижку, макіяж, форму тілобудови, а проникливо вдивляється в очі, оскільки очі випромінюють справжність душі; знаючи наше ім’я, прагне вписати у історію нашого життя неймовірні, прекрасні моменти вічного щастя, блаженного споглядання, Божого співжиття. Тому не варто боятися сказати Богові своє «так», призабути про матеріальний світ, прислухатися до голосу свого серця, роздумати над своїм життям і остаточно зрозуміти, чого хоче від мене Господь?

Бр. Йосафат Ковалюк, ЧСВВ

«Господь і я», №18

Читайте також:

Коментарів: 0

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар