У Папському Східному Інституті відбувся захист докторської дисертації о. Теодосія Греня, ЧСВВ

У четвер 15 червня 2017 року у стінах Папського Східного Інституту о. Теодосій Роман Грень, ЧСВВ, успішно захистив докторську дисертацію на тему «La potestà del Superiore maggiore tra diritto comune e diritto proprio» (приблизний переклад: «Влада вищого настоятеля згідно із загальним церковним правом та власним правом Інститутів богопосвяченого життя»).

Захист проходив у великому конференц-залі (Aula Magna) Папського Східного Інституту (площа Santa Maria Maggiore 7, 00185 – Рим) перед комісією викладачів у такому складі: о. Давид Назар, ТІ, ректор Інституту, голова комісії; о. Лоренцо Лоруссо, OP, науковий керівник; о. Майкл Кучера, ТІ, перший рецензент; о. Санні Т. Коккаравалаїл, ТІ, віце-ректор Інституту, другий рецензент.

Серед тих, які прийшли взяти участь у захисті докторату й підтримати о. Теодосія, були його мама Олександра Грень та двоюрідна сестра Мирослава, які приїхали з України, співбрати по Василіянському Чину, зокрема Преосвященний владика Діонісій Ляхович, о. Протоархимандрит Ґенезій Віомар, ректор Папської Української Колегії Святого Йосафата і Головний радник о. Луіс Касіян, інші члени Головної управи та священики, студенти і ченці римського василіянського монастиря на Авентині, духовник о. Роберт Лисейко, ЧСВВ, та студенти Колегії Святого Йосафата.

Також були присутні сестри Чину Святого Василія Великого з мати Протоархимандринею Дією Стасюк, сестри Служебниці Непорочної Діви Марії з їх Генеральною настоятелькою сестрою Терезою Слотою (були присутні як сестри з дому Генеральної курії, так і ті, які працюють в Українській та Румунській Папських Колегіях), а також сестри кармелітки із монастиря по via di Boccea, де о. Теодосій деякий час був їх капеланом. Також були присутні викладачі і студенти Папського східного інституту, друзі і знайомі отця Теодосія, зокрема о. Микола Слободян та його дружина Марія, які прибули з України, його співпрацівники з українського відділу Радіо Ватикану та інші гості.

На початку ректор о. Давид Назар, голова комісії, привітав усіх: о. Теодосія, членів комісії та, зокрема, маму о. Теодосія – і, зауваживши, що більшість присутніх в залі – українці, пожартував, що це своєрідний «майдан» підтримки кандидата. Після молитви «Царю небесний», яку заспівали всі присутні, о. ректор передав слово о. докторантові для представлення його дисертації.

У своєму півгодинному представленні дисертації, за яким, незважаючи на юридичну термінологію, присутнім у залі було зручно слідкувати, бо основні тези були експоновані на екран над столом президії (цим зайнявся, на прохання о. Теодосія, о. Тимотей Коцур, ЧСВВ), о. Теодосій зупинився над головними частинами своєї докторської роботи.

Передусім він пояснив назву роботи та її зміст, вказуючи, що метою, яка стоїть перед кожною спільнотою богопосвячених осіб, є освячення її членів, тому й роль настоятелів, – зокрема вищих настоятелів цих спільнот, – у тому, щоб сприяти осягненню цієї основної мети.

Нав’язуючи до навчання святого Василія Великого, о. Теодосій зазначив, що для того, щоб чути голос Ісуса Христа, Пастиря, який веде всіх до святості, богопосвячені особи мають потребу в настоятелях, які були би провідниками як у духовній сфері, так і в справах проводу й адміністрування спільноти. Для монахів та інших ченців посередництво між Богом і людьми стає дійсністю в особі настоятеля, головне завдання якого – вести осіб, доручених йому, до досконалості життя згідно з Євангелієм. Настоятель своїми даруваннями, прикладом чеснотливого життя і професійною компетентністю покликаний допомагати іншим членам спільноти чути голос Господа на шляху їх чернечого подвигу.

Настоятелеві, через призначення або вибір, Господь доручає обов’язок вести, підтримувати, допомагати, навчати й освячувати всіх членів його спільноти, тому це не привілей, а відповідальний обов’язок, доручений йому для добра душ. Можливо, саме через це тих, які згоджуються бути настоятелями, не так багато.

Але настоятелі, особливо вищі настоятелі, мають також багато обов’язків адміністративного та економічного характеру. Виконання і цих обов’язків спрямоване на духовне добро членів спільноти.

Таким чином, богословсько-канонічна основа представленої тези подвійна: 1) кожний аспект настоятельства, у тому числі економічний і адміністративний, спрямований до першорядної мети богопосвяченого життя, до досконалості; 2) у здійсненні власних обов’язків настоятель має владу, яку визначає загальне право і власне право Інституту, і цю владу він отримує враз із призначенням або обранням на посаду.

Як мотивацію для свого дослідження о. Теодосій подав, по-перше, бажання очистити поняття влади в Церкві від сучасних цілком світських інтерпретацій, показавши, що в Церкві метою і способом виконання влади є служіння, дияконія, на зразок Ісуса Христа. Другим мотивом було бажання дослідити тему влади і відповідальності вищого настоятеля у Василіянському Чині, до якого він сам належить, а який в цьому році відзначає своє чотирьохсотліття. (Сам захист о. Теодосія відбувся у рік ювілею 400-ліття Василіянського Чину Святого Йосафата і 100-ліття від заснування Папського Східного Інституту, про що кандидат не забув згадати, подавши ці ювілеї головною заставкою своєї візуальної презентації).

Метою дослідження було, крім окреслення різних аспектів влади вищих настоятелів, згідно із загальним правом і власним правом Інституту, подати вищим настоятелям довідник у щоденному виконуванні їхнього уряду, а іншим ченцям – допомогу у їхньому чернечому житті. Також доповідач вказав на природне обмеження свого дослідження, яке відноситься тільки до вищих настоятелів монастирів або Чинів і Згромаджень папського і патріаршого права, хоч може бути корисним, за аналогією, й іншим вищим настоятелям і настоятелькам, а також воно не аналізує всіх можливих актів вищого настоятеля, але ті найчастіші, які окреслені канонами Кодексу канонів Східних Церков (ККСЦ) або випливають з природи його уряду (як, наприклад, переведення ченців до інших монастирів і завдань, призначення на церковні уряди тощо).

Коротко о. Теодосій розповів про метод дослідження, стан дотеперішніх опрацювань даної тематики, зазначивши, що, на відміну від правничої літератури Західної Церкви, у східному церковному праві ці теми не були ще опрацьовані і не було досі вичерпного довідника, який би містив таку обширну збірку формулярів актів вищих настоятелів.

Сама дисертація складається з чотирьох розділів. У першому, який присвячений священній владі Церкви, подані богословсько-біблійні та юридичні передумови влади Церкви, зв’язок між владою і служінням (дияконією), осмислюються три способи здійснення влади: munus docendi, munus sanctificandi та munus regendi – і заключна його частина присвячена окресленню чотирьох суттєвих елементів, потрібних для того, аби адміністративний акт був дійсним.

Другий розділ досліджує владу в Інститутах богопосвяченого життя, аналізуючи історичні джерела та різні форми, історичні й канонічні, богопосвяченого життя.

Третій розділ присвячений владі, яку мають вищі настоятелі у монастирях або Чинах і Згромадженнях папського та патріаршого права.

Четвертий розділ досліджує здійснення влади вищих настоятелів у Василіянському Чині Святого Йосафата, аналізуючи історичний та канонічний аспекти, і, в другій його частині, пропонуючи формуляри юридичних актів для конкретних випадків виконання цієї влади настоятелями Провінцій та Головним настоятелем Чину. Основний задум цього дослідження – надати практичну допомогу вищим настоятелям для різних канонічних випадків. Зразки документів подані у відповідності із загальним правом та власним правом і ґрунтуються на сучасній адміністративній практиці вищих настоятелів Василіянського Чину Святого Йосафата та інших Чинів і Згромаджень.

Майже пунктуальне і впевнене завершення виступу, зробленого італійською мовою, із супроводом відеопрезентації, викликало природні й щирі аплодисменти залу.

Першим слово взяв о. ректор Давид Назар, який запитав доповідача, що на його думку, вніс Василіянський Чин Святого Йосафата у східне монашество, зваживши, що митрополит Рутський, об’єднуючи монастирі, мабуть, не думав, що відмінності будуть такими великими. На що о. Теодосій відповів, що за чотири століття, – хоч були часи і відродження, і занепаду, – Чин дав Церкві багато осіб, які відзначалися святістю життя, вченістю, які послужили, виконуючи заповідь любові ближнього, своїм сучасникам, народові. І не в останню чергу тому, що це був Чин об’єднаних монастирів, які б, окремо взяті, не відіграли тієї ролі.

Далі мав слово науковий керівник о. Лоренцо Лоруссо, який коротко представив, зі свого боку, задум реалізації цієї дисертації, яку, з огляду на обов’язки віце-ректора Колегії, о. Теодосій писав довше, ніж планувалося. Також він вказав на неминучі межі дослідження, яких і докторант був свідомий, але і на очевидну користь роботи для практичного застосування як довідника для вищих настоятелів. Оцінюючи бібліографію, він ствердив, що вона не містить некорисних позицій, які були б без значення для змісту роботи.

На запитання, яке о. Лоруссо поставив о. Теодосієві, про різницю між ексклавстрацією та тривалим перебуванням поза монашою спільнотою (кан. 478 ККСЦ) і юридичними актами, із цим пов’язаних, той відповів, докладно розглядаючи різні випадки, так що науковий керівник оцінив відповідь достатньою і більше йому питань на ставив.

Тоді голова комісії о. Давид Назар передав слово о. Майклу Кучері, який у своєму впровадженні представив богословські й канонічні рації за важливістю цієї теми та її користь як для вищих настоятелів, так і для загалу богопосвячених осіб. Водночас він звернув увагу на дві бібліографічні позиції, які могли би, в історичному аспекті, додати до цієї дисертації, зокрема стаття с. Софії Сеник (Senyk, S. (1982) “Rutskyj’s Reform and Orthodox Monasticism: A Comparison”, Orientalia Christiana Periodica, 48: 406–30). Також о. Майкл поставив о. Теодосієві деякі запитання, на які той відповів.

Після цього слово мав віце-ректор о. Санні Коккаравалаїл, який звернув увагу, – оскільки таке завдання другого рецензента, – на різні виявлені у дисертації методологічні неточності або непослідовності у вживанні поодиноких термінів, як наприклад: вживання слова «religiosi» (в українському перекладі ККСЦ – «ченці»), італійською й латинською мовою, яке в ККСЦ не виключає, а навпаки, включає в себе також і тих, що їх італійською називають «monaci» («монахи»); «загальне право», а не «універсальне», як це чомусь вживається у латинському кодексі. Також він вказав на деякі інші терміни, які по-іншому вживаються в ККСЦ, а по-іншому – в ККП (Кодексі канонічного права) Західної Церкви, і додав, що не варто через дрібні неточності в термінології настроювати негативно тих, які і так надто критичні, і через ці дрібниці взагалі не стануть читати далі. Можливо, така методологічна прискіпливість більше зачепила тези керівника, як докторанта, хоч, очевидно, відсутність якихось більших, суттєвих помилок тільки засвідчила, що сама робота в цілості добре написана. Також о. Теодосій відповів на запитання, які, для уточнення або перевірки, о. Санні йому поставив, визнавши в кількох випадках слушність спостережень рецензента.

Після цього взяв слово знову о. ректор, який звернув увагу на те, що в українській мові немає таких самих розрізнень, які були в латинській і є в сучасних західних мовах, наприклад, в поточній мові слова «монахи» і «ченці», «монастир» і «чернечий дім» в більшості є синонімами (у той час як в латинській та романських мовах вони мають більш чіткі значення).

Після того голова комісії передав слово асамблеї – присутнім у залі.

Cлово взяв о. Луіс Касіян, ЧСВВ, ректор колегії Святого Йосафата. Він запитав, як, на думку о. Теодосія, настоятель має виконати свій обов’язок вести інших до святості, на що той відповів, покликаючись на завдання навчати, освячувати і керувати, які є правом і обов’язком ієрархів та настоятелів.

Пізніше запитання до докторанта мав колишній його однокурсник о. Микола Слободян, канцлер Одеського екзархату УГКЦ: він поставив запитання про компетенції єпархіального єпископа у відношенні до ченців папського або патріаршого права, на що о. Теодосій без труднощів відповів, даючи, за словами о. Майкла Кучери, добрий коментар до канону 415 ККСЦ.

Пізніше слово мала Ірене Джонфріддо, однокурсниця о. Теодосія та о. Миколи, яка запитань не ставила, а радше розповіла про те, як о. Теодосій ще на ліценціатському курсі міг доступно пояснити їй, мирянці, нюанси церковно-юридичної термінології, а також підтримувати щирі дружні взаємини, за що вона йому досі вдячна і вважає ці роки спільного навчання в Східному Інституті чи не найкращими в житті.

Оскільки більше запитань не було, голова комісії надав слово о. Греню для подяки.

У слові подяки о. Теодосій передусім подякував за все Богові, зокрема за тих людей, яких Він ставив на його дорозі, і Пресвятій Богородиці; подякував настоятелям Василіянського Чину, – і попереднім, і теперішнім, зокрема о. Ґенезію Віомару, – за підтримку і можливість навчатися і писати цей докторат; склав подяку своєму модераторові о. Лоренцо Лоруссо, членам комісії, ректоратові і викладачам Папського Східного Інституту, зокрема деканові о. Джорджу Руіссену, ТІ; подякував ректору о. Луісу Касіяну, який під час написання дисертації виручав його і ставився до зрозуміння у всьому; співбратам по Чину, настоятелькам і сестрам різних чернечих спільнот, своїм співпрацівникам в українському відділі Радіо Ватикану, зокрема о. Тимотею Коцуру, з яким вони були разом ще від новіціату; дияконові Паоло Джонфріддо, батькові Ірене, який коригував італійську мову його дисертації; друзям і всім, які прийшли на захист; а на закінчення подякував родині і мамі, додавши, що ця подяка остання, бо спрямована до найдорожчої йому особи.

Після цього пролунав спів молитви до Пресвятої Богородиці і комісія покинула зал, щоб дати оцінку захистові дисертації.

Присутні в залі використали цю паузу щоб скласти о. Теодосію вітання з успішним захистом дисертації, оскільки для всіх це було вже очевидним. Та треба було дочекатися офіційного рішення, тож коли голова й інші члени комісії повернулися до залу, всі знову зайняли свої місця.

Ректор Папського Східного Інституту о. Давид Назар оголосив, що о. Теодосій Роман Грень успішно захистив докторську дисертацію і після публікації визначеної її частини або цілості зможе отримати диплом доктора східного канонічного права в цьому Інституті.

Після цього, думаю, вищим настоятелям нічого не залишається, як зібрати необхідні кошти для якнайскорішої публікації цієї цінної для їхнього служіння книжки. Чи не так?

А ми радісно додаємо свої вітання до інших, які вже пролунали, і бажаємо о. Теодосієві в дорозі до осягнення святості, яка є метою християнського і, тим більше, чернечого життя, зростати і служити ближнім тими дарами, які він, з Божої ласки, прийняв і розвинув у собі, – ділячись з іншими своїм знанням, а, коли виникне потреба, то і беручи на свої плечі настоятельське служіння, – з призначення або вибору, за якими завжди стоїть Боже рішення, – щоб вести до святості й інших, які будуть доручені його проводові. На многая літа!

Джерело: osbm.info

Читайте також:

Коментарів: 0

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар