Презентація чергової книги о. Йосифа Будая, ЧСВВ, під назвою «Файна книжка»

15 травня 2016 р. в театрі М. Заньковецької у Львові відбулась презентація чергової книги о. Йосифа Будая, ЧСВВ, під назвою «Файна книжка», або «Святими не народжуються». 

«Файна книжка» складається з чотирьох зібраних мною історій. Три особи вже відійшли в небесний світ, четверта – ще продовжує трудитися на землі.

Перша історія про Наталію Назар. Дуже цікава особистість. В 38 років життя Господь забирає її до Себе. Довший час Наталя була в Марійській Дружині при храмі св. Онуфрія. Головна її професія вчитель географії. Згодом вона закінчує УКУ і викладає релігію у 84 школі. Крім того була активним членом руху «За життя» – захист життя ненароджених дітей.

Опис життя Наталії – це виключно свідчення які вдалось зібрати: рідних, учнів, вчителів, друзів, священиків і монахинь. В цих свідченнях відкривається її багатогранна, любляча душа.

І ще один дуже важливий момент – Наталія після себе залишила велику кількість творів релігійного змісту. Скоро читачі будуть мати можливість читати її поезію. Це рідкісні по духу і мудрості вірші. Кожний з них має глибину і висоту. Вона на «вітер» не писала. Як сказав на презентації депутат міської ради – Мирослав Данилків, її поезія повинна бути в кожній сім’ї і лежати поруч Біблії. Я її порівнюю зі Стусом чи Ліною Костенко. Книга вміщає більше 300 сторінок.

Друга історія це – розповідь Ірини Поронюк, журналіста, Голови Львівського Комітету захисту честі і гідності української нації про свою маму Теклю Поронюк. На кількох буквально сторінках відкривається велике, милосердне, любляче серце Теклі. У своїй книзі я її назвав – українська Мати Тереза. А родом вона походить з того самого села що і мер Львова Андрій Садовий – Побужани. У маленькій однокімнатній квартирі по вул. Донецькій Текля з Іриночкою ночували, годували і зігрівали душу і тіло не одній сотні людей.

Третя історія про священика Петра Боярського з с. Залізці, Тернопільської області, який у 20.5 років загинув мученичою смертю в м. Токмак, Запорізької Області. Це був 1993 рік. Сьогодні на його могилу приїжджають сотні людей за духовною допомогою. Вже з самого дитинства Господь обдарував його надзвичайними ласками. Одна з них – він просто не вмів ображатися на людей. І всі терпіння переносив з великою вдячністю до Бога. А їх на його молодому житті було надто багато. Мав від Бога і дар прозорливості. Наперед знав день і місце смерті. З його мученицької смерті тільки візьму один момент – паяльником йому випалювали очі. Також не потребував багато часу на сон: одну-дві години, і то сидячи за столом. Молився і вночі, коли спав, уста зраджували його молитву.

Для мене, як для священика, ця історія найголовніша з даної книги. Щиро думаю, якби я 10% виконував з того що він, то я вже був би дуже щасливий.

І остання четверта історія про п. Мирона з с. Мшани, який у 2001 році з Хрестом на плечах зробив паломництво «Молитви і Покути» по усьому кордону України. Ця мандрівка тривала близько чотирьох місяців. Мирон описав про свою дорогу і зустрічі з різними людьми, місця ночівлі. А це була зима – початок 8 січня. Ночував де ніч застала: вокзали, сім’ї, а деколи під скиртою сіна.

На кінець, бажаю усім читачам наслідувати святих, які сьогодні живуть між нами. А їх деколи так не просто запримітити. 

о. Йосиф Будай, ЧСВВ

Фото: о.д. Іпатій Ващишин, ЧСВВ

https://www.youtube.com/watch?v=ZtF-h71eLcI

Читайте також:

Коментарів: 0

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар